Громада попрощалася з загиблим Героєм В’ячеславом Романчуком
Громада попрощалася з загиблим Героєм В’ячеславом Романчуком1 лютого в Бабичівці провели в останню дорогу Героя В’ячеслава Романчука. Наш земляк мужньо захищав Україну, рідну землю, на якій трудився, від російського окупанта. І повернувся додому «на щиті».
Загибель В’ячеслава Романчука – це не тільки невимовна втрати для родини, але й для села. «Це була людина, яка завжди готова прийти на допомогу. В нього не було слова «ні». Якщо потрібно працювати, то працював, а якщо треба захищати державу, також пішов, не вагаючись», - наголосила у своїй промові староста Бабичівського округу Валентина Бовсунівська.
В’ячеслав народився в 1970 році в смт Пулини. Закінчивши місцеву школу, здобув професію агронома. Згодом переїхав до Бабичівки, де жив і трудився. Подружжя Романчуків гарно господарювало. В’ячеслав Анатолійович мав сільськогосподарську техніку, якою не тільки обробляв свою земельну ділянку, але і допомагав односельчанам. Його відсутність у селі відразу стала відчутною.
Подружжя виховало двійко дітей (сина і доньку). Тепер без надійної опори залишилися дружина та діти.
24 січня В’ячеслав Романчук, виконуючи свій військовий обов’язок, загинув на Донеччині біля села Нью-Йорк.
Болем, сумом, людським «коридором» з Державними Прапорами, встеленою зеленню та квітами дорогою зустрічала та проводжала громада свого Захисника в останню путь.
Щоб попрощатися з загиблим та підтримати родину, до села прибули працівники Пулинської селищної ради разом з головою Олександром Гаврилюком, секретарем ради Оленою Гузюк та заступником селищного голови Сергієм Мурзаковим.
До будинку Романчуків неначе потоком ішли знайомі, односельці, друзі, бойові побратими, однокласники загиблого. «Ми добре знали цю сім’ю, покійну маму В’ячеслава, яка колись працювала в дитячому відділенні центральної районної лікарні, - говорить медсестра-пенсіонерка з Пулин Лідія Іщенко, яка також працювала в цьому відділенні. - В’ячеслав зростав і мужнів на наших очах. Був хорошим, працьовитим, зразковим сином та чоловіком. Тож приїхали, щоб віддати шану нашому Захиснику».
Під скорботні звуки духового оркестру провели загиблого воїна за село Бабичівка (далі поїхали автомобілями). А поховали В’ячеслава Романчука на кладовищі у с. Будище, де його мешканці також «живим коридором» зустрічали похоронний кортеж.
Прощалися з загиблим зі сльозами на очах, скорботою та болем від непоправної втрати, втрати найкращих синів України.
Заупокійну службу провів настоятель Свято-Миколаївського храму Православної Церкви України отець Сергій Янчук.
Вічна пам'ять і слава Герою, який загинув за вільну та незалежну державу.
Щирі співчуття родині.
.
