Перша п’ятірка для Православної Церкви України
Перша п’ятірка для Православної Церкви УкраїниРівно 5 років тому Вселенський патріархат ухвалив рішення: Україна перестала бути територією канонічного впливу Московського патріархату. Це стало однією з трьох головних подій процесу набуття автокефалії, дві інших: Об’єднавчий собор та вручення Томосу.
«Отримання Томосу про автокефалію, безумовно, стало утвердженням суб’єктності України у духовно-світоглядно-релігійно-політичних векторах, – каже старший науковий співробітник відділення релігієзнавства Інституту філософії Оксана Горкуша, – отримання цього документа в цивілізаційному вимірі можна порівняти із засвідченим у Біблії виходом євреїв з Єгипетського полону. На інституційному рівні – ПЦУ як спільнота віруючих українців стала визнаватись повноцінним суб’єктом на релігійній глобальній мапі (15-та церква в Диптиху Православних Церков). І вона відразу повелась саме як Церква українського народу, що разом з громадою співпереживає нашу дійсність, є побратимом на полі бою проти звірячої кремлівської навали, духівником у розпачливу мить, оберегом наших душ пастирським співучасним словом».
«Мені стає моторошно, коли я собі уявляю, що було б, якби ми не отримали Томосу. Усі б звірства, які вчиняють російські військові проти українців, нам подавалися б, як «асвабаждєніє православних укрАінцев» безпосередньо через інституцію, яка називала б себе «єдінствєнно канонічєской церковью укрАінского народа». Вбивці українців оголошувалися б нашими героями і з них би малювали ікони… Саме ця б інституція наповнювала «капеланами» наше військо на підставі того, що більшість українців – православні за віросповіданням», – зазначає Оксана Горкуша.
У свою чергу Православна Церква розробила та прийняла закон про капеланів, багато з яких зустріли Велику війну вже на лінії фронту разом з ЗСУ, як опікуни війська.
«Нам, безумовно, треба перемогти у цій кривавій війні. І вижити не лише як певній кількості людей з конкретним генетичним кодом, але й зберегти свою душу і свідомість у цих моторошних обставинах, – розмірковує Оксана Горкуша, – у цьому нам можуть допомогти лише справжні українські духівники, які можуть свідчити Господу про нашу дійсність та наш досвід цієї трагедії і свідчити українцям про те, що Господь чує нашу молитву, відчуває наші рани, співпереживає нашу Голгофу. Тобто місія Православної Церкви полягає у тому, щоб допомогти українському народові здобути перемогу над ідолопоклонницьким антихристиянським ворогом, зберегти українську душу як Грааль щирої Любові в мороці розпачу від цієї війни. Стати натхненням для українців збудувати після перемоги таку Україну, яка буде гідною жертви тисяч сучасних українських героїв».
