У третю неділю травня Україна вшановує жертв Великого терору
У третю неділю травня Україна вшановує жертв Великого тероруЩороку у третю неділю травня, відповідно до Указу Президента України №431/2007 від 21-го травня 2007-го року, з метою належного вшанування пам'яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам'яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства, відзначають День пам’яті жертв політичних репресій.
Це День пам’яті і скорботи за людьми, які загинули або постраждали в Україні внаслідок політичних репресій комуністичного режиму, з метою ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів радянської влади, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства.
Кількість жертв політичних репресій в Україні досі неможливо підрахувати. Десятки тисяч людей було розстріляно, сотні тисяч пройшли в’язниці, заслання, табори, примусово проходили психіатричне лікування.
Через терор і репресії пройшли усі верстви українського населення: від наукової та творчої інтелігенції до селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КГБ, місцевість розрівнювали бульдозерами, доступ до відповідних архівів був заборонений. Та приховувати правду вічно неможливо! Зло завжди програє!
Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
За період «Великого терору» на території УРСР було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в’язниць та виправно-трудових таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1%, звільнено було тільки 0,3%).
Часи «Великого терору» у масовій свідомості населення СРСР позначені тотальним страхом та недовірою. Нічні арешти сусідів, підозри колег на роботі, друзів, родичів, пошук шпигунів та шкідників, острах доносів та обов’язок публічно таврувати ворогів народу були повсякденними. Громадяни писали доноси на колег, остерігаючись, що ті донесуть на них першими. Це стало типовим засобом вирішення особистих конфліктів із керівництвом, викладачами, родичами тощо.
На жаль, у історії становлення нашої країни є не одна кривава сторінка… Через амбіції перевертнів і люциферів у людській подобі, були загублені і скалічені життя мільйонів людей. Важко передати словами всю глибину трагедії, яку їм довелося пережити. Але вони вистояли й зуміли зберегти кращі людські якості, віру в людей і любов до Батьківщини, щоб принаймні майбутнє покоління могло жити у вільній, демократичній країні.
На жаль, сьогодні ми, українці, знову потерпаємо від імперських мрій про авторитаризм і неволю. Ми змушені вступати у нову боротьбу за демократію і право на вільне життя. Та нині, як і тоді, за нами правда і справедливість! З нами увесь світ!
На щастя, людство навчилося дивитися правді у вічі та голосно заявляти про геноцид! Суспільство змінилося і у ньому вже більше немає місця для звірств, убивств, варварства і рабства! Кожен відповість за заподієне!
Вічна пам'ять, усім жертвам політичних репресій, усім закатованим тоталітарним режимом і розстріляним у в'язницях НКВС …
