100-річчя Другого Зимового походу Армії УНР та розстрілу вояків біля містечка Базар: найголовніші зауваги та історичні довідки
100-річчя Другого Зимового походу Армії УНР та розстрілу вояків біля містечка Базар: найголовніші зауваги та історичні довідкиУ листопаді-грудні цього року виповнюється 100 років Другого Зимового походу Армії Української Народної Республіки – останньої спроби збройним шляхом повернути втрачену державність. А також 100-річчя розстрілу вояків Армії УНР біля містечка Базар.
Другий Зимовий похід Армії УНР/Листопадовий рейд – партизансько-повстанська операція Армії УНР у жовтні–грудні 1921 року, організована, щоб підняти збройне повстання проти більшовицької влади та відновити українську державність.
Українська повстанча армія – так називалася Волинська група військ (загалом у рейд вирушило три групи: Волинська, Подільська, Бессарабська) під командуванням генерал-хорунжого Юрка Тютюнника.
Під час рейду більшовики захопили у полон частину Волинської групи та розстріляли під Базаром 361 її вояка. Ця страта стала першою масовою позасудовою розправою радянських каральних органів над українцями у часи революції.
Подільська група після трагедії під Базаром продовжила рейд до радянсько-польського кордону і перетнула його 6 грудня. Так закінчився похід, який став заключним акордом Української революції 1917–1921 років.
Другий Зимовий похід став героїчною сторінкою історії українського державотворення. Він не приніс очікуваних результатів – підняти загальноукраїнське збройне повстання не вдалося. Але відвага і самопожертва учасників рейду є взірцем виконання обов’язку перед народом і державою.
Другий Зимовий похід не виконав свого завдання через низку внутрішніх і зовнішніх чинників.
Несприятливими були зовнішньополітичні обставини, зокрема, невиконання Польщею обіцянки надати широку підтримку повстанському центрові. Польська допомога в зброї та фінансах виявилася недостатньою.
Також істотно вплинули внутрішні чинники – через запровадження непу й оголошення амністії більшовиками селяни відійшли від массового повстанського руху, приток добровольців до партизанських лав під час Другого Зимового походу був дуже слабким. Тоді як Червона армія мала суттєву перевагу в живій силі та кількості озброєння.
Через недостатню протидію більшовицьким агентурно-оперативним спецзаходам і порушення правил конспірації з боку повстанців, чекісти змогли проникнути у центри координації і таким чином викрити плани ППШ, ліквідувати ЦУПКОМ і десятки інших організацій.
Похід вважається заключним акордом Української революції 1917–1921 років – останньою звитяжною спробою відвоювати самостійність України зі зброєю у руках. Подальші покоління борців за незалежність у ХХ столітті він надихав на організацію підпільної боротьби проти окупантів, засвідчив тривалість національних змагань за незалежність.
Такі сторінки нашої історії свідчать про незнищенний дух українських людей, котрі ставали до зброї, жертвували власним життям, щоб знищити більшовицький окупаційний режим, щоб кожен мав право жити вільно і без утисків. На жаль, похід закінчився невдачею і масовими розстрілами під містечком Базар, проте він став для українців світлою надією на краще майбутнє. Тож нині, наш святий обов’язок у молитві згадати усіх, хто намагався визволити український народ від гніту більшовицьких агресорів у часи Української революції 1917-1921 років.
Детальніше ознайомитися з інформаційними матеріалами можна за посиланнями:
Інформаційні матеріали до 100-річчя Другого Зимового походу
Героїчний акорд до 100-річчя Другого Зимового походу Армії УНР
