Пам’ятаємо про Голодомор…
Пам’ятаємо про Голодомор…Напередодні вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років кожен із нас переосмислює нашу історію, її трагічні сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших таких сторінок – Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв. Кажуть, що минуле не належить нікому, воно – надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися. Ніде і ніколи!
З метою вшанувати пам’ять мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932 – 1933 роках, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, на території Пулинської громади відбувся пам’ятний захід «Хвилина пам’яті – це вічності урок».
Захід традиційно розпочався з хвилини скорботи, яка для кожного стала поминальним актом, жестом покаяння і перестороги. Тривожні, але правдиві вірші, декламовані юними читачками Пулинської бібліотеки, звучали, як гімн правді і страху через те, що довелося прожити мільйонам загублених душ. Працівниці бібліотеки Пулинської селищної ради провели міні екскурс у минуле, вкотре нагадали справжні причини цього страшного явища у житті українців, продемонстрували історичні факти, які доводять Голод 1932 – 1933 рр. – геноцид проти українського народу.
Найбільш тривожними, звичайно, стали записи спогадів очевидців, котрі пережили "страшенне" дитинство і крізь усе життя пронесли страх і біль Голодомору. Тремтячим голосом, ті, що зуміли вижити розповідали жахливі речі і переконували, що нині ми маємо все, щоб жити щасливо. Певна річ, населення тих регіонів, котрі постраждали від штучного голоду, різко відрізняється від тих, де його не було. Цей факт зламав людську волю, стійкість переконань і моральні орієнтири. Тому сьогодні, як ніколи, ми повинні міцно берегти нашу незалежність, свободу, єдність і вільний вибір.
Окрім цього, була організована книжкова виставка «Свіча памяті: щоб світ знав правду!». До її складу увійшла лише невелика кількість друкованих матеріалів тих буремних часів, значна їх частина знаходиться у нашій бібліотеці і доступна для читачів. Людмила Пашківська закликала усіх жителів громади у ці пам’ятні дні знайти час і відвідати бібліотеку, щоб доторкнутися, хоча б на мить, до трагічних сторінок нашого минулого, аби пам’ятати про нього завжди.
До присутніх звернувся селищний голова Олександр Гаврилюк та закликав пам’ятати про ці страшні роки, бо ж на десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, переписати історію на догоду керівникам, але пам’ять народу цього не забуде, вона щороку сміливішає, душа мужніє, а свідомість, звільнена від страху, розковується. Наша пам'ять – це вічна молитва за невинно убієнних у часи усіх Голодоморів.
Головний спеціаліст відділу гуманітарного Лариса Громська провела історичні паралелі Голодомору, вказала на знакові документи, наукові розвідки та причини трьох українських голодоморів минулого століття. Вона попросила кожного присутнього взяти окраєць сухого хліба, який у ті часи міг врятувати мільйони життів і не врятував жодного, бо його насильно відібрали сталінські кати, щоб відчути “найбільше свято” тих, хто конав від голоду.
Дорогі мешканці громади, закликаємо долучитися до Всеукраїнської хвилини мовчання о 16.00 год 27 листопада та акції «Запали свічку пам'яті», адже нашим спільним обов'язком є гідне вшанування вбитих голодом жертв комуністичного режиму. Знищити українців як націю – це основна ціль організаторів Голодомору. Вона не досягнута. Українці вижили і не забули. Ми існуємо і пам’ятаємо. Ми існуємо, бо пам’ятаємо. Ця пам’ять – наш реванш за мільйони вбитих. Вона робить нас сильнішими, бо в пам’яті вони оживають і стають поруч з нами у нинішній боротьбі.
Пам’ятаємо про Голодомор…
