Чому так? Або будьмо вдячними ЛЮДЬМИ!
У ці жовтневі дні в Пулинському селищному парку ще зелено, хоча каштани уже вбралися рудим смарагдом. Осінні барви ваблять до себе перехожих.
Коли на дворі погоже, на лавочках можна присісти, погомоніти з друзями, милуючись навколишньою природою. Неділя, 11 жовтня, видалась теплою. Тож хтось «гарно» посидів у парку: і природою помилувався, і соняшниковим насінням посмакував. А лушпиння викидав, не соромлячись, собі просто під ноги, хоча урна стоїть поруч. Виникає запитання: чому так? Невже ці люди і вдома так роблять: сидячи на дивані, плюють собі під ноги?
Двірників одиниці, а нас – багато. Тож поважаймо їхню працю. Будьмо вдячними ЛЮДЬМИ!