День Державного Гімну
Гімн України - слова, які сьогодні знають навіть найменші українці - написав 23-річний Павло Чубинський, український етнограф і поет.
Далекого 1862 року, в Києві, у нього на вечірці на вулиці Великій Васильківській, 106, сербські студенти з Київського університету виконали пісню про царя Душана. У ній були слова - "серце б'ється і кров тече за його свободу". Павлу пісня настільки сподобалася, що буквально за півгодини він написав свій текст - "Ще не вмерла Україна", який одразу ж заспівали на сербський мотив. Невдовзі пісня стала популярною серед прогресивних українців, але Павлу тоді слави не принесла - його заслали жити в Архангельську губернію.
У 1862-1863 роках композитор Михайло Вербицький поклав текст Чубинського на музику. Уперше цей твір прозвучав у польському Перемишлі на річниці пам'яті Шевченка - 10 березня 1865 року. Ця дата і стала Днем Державного Гімну України.
У період 1917–1920 років цей твір слугував у ролі офіційного Гімну як УНР, так і ЗУНР, а згодом — і Карпатської України.
На офіційному рівні музичну частину Державного Гімну України було офіційно затверджено Указом Президії Верховної Ради у січні 1992 року, а його статус як одного з головних державних символів закріплено у статті 20 Конституції. Текст Гімну, що складається з першого куплету вірша Павла Чубинського та приспіву, був офіційно затверджений 6 березня 2003 року та відображено у законі "Про Державний Гімн України".
