Година скорботи "Доки пам'ять у народі живе - той народ не здолати"
22 листопада Україна вшановувала пам'ять жертв голодоморів. Голод... Це страшне слово повертає нас у далекі 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
Цього року ми в четверте вшановували жертв комуністичного геноциду в умовах повномасштабної війни росії проти України. Трагічні події, які ми переживаємо, засвідчують: жива пам'ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви - гідно вшановані.
Нам варто робити все, щоб наші нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам'яті в ім'я того, щоб таке минуле ніколи не повторилось.
Напередодні Дня пам’яті жертв Голодомору у виставкому залі художнього музею «Пулинські барви» для здобувачів освіти Територіального відокремленого спеціалізованого відділення селища Пулини ЗП(ПТ)О "Поліського індустріального професійного коледжу", головний бібліотекар Пулинської селищної ради Людмила Пашківська і зберігач музейного фонду Наталія Черниш провели годину скорботи "Доки пам'ять у народі живе - той народ не здолати".
Ведучі заходу ознайомили учасників із трагічними сторінками тих страшних подій української історії, зокрема з спогадами наших земляків про страхіття голодомору. Присутні переглянули відео «Спогади живих свідків геноциду DW Ukrainian».
Хвилиною мовчання вшанували пам'ять померлих мученицькою смертю від голоду, а також загиблих захисників і захисниць України.
Наприкінці заходу Людмилою Пашківською був проведений огляд літератури книжкової виставки «П’ять колосків скорботи: нестерпна пам’ять поколінь». До її складу увійшла лише невелика кількість друкованих матеріалів тих буремних часів, значна їх частина знаходиться у нашій бібліотеці і доступна для читачів.
Голодомор 1932-1933 років в Україні назавжди залишиться в нашій пам'яті, як одна з найстрашніших сторінок минулого, тому що пам'ять - це нескінченна книга, в якій записано все життя: і життя людини, і життя країни.
Вже традиційно в останню суботу листопада в пам’ять про безневинно загублені душі по всій Україні запалюють свічки.
Ми повинні знати правду минулого заради щасливого майбутнього. Україна пам'ятає! Світ знає. Пам'ятайте… Поважайте… Шануйте… Ніколи не допустіть повторення…
