Медсестра з позивним «Пупсик»: історія про страх, мужність і рятунок
Відома своїм незламним духом, медична сестра евакуаційного відділення медичної роти 54-ї ОМБр ім. гетьмана Івана Мазепи, з позивним «Пупсик», несе на своїх плечах важку, але життєво важливу місію – рятувати життя під час бойових дій. Її історія – це розповідь про страх і сміливість, що йдуть рука об руку.
Один із таких днів, коли адреналін та емоції переплітаються, почався з простого завдання – евакуації поранених. Разом із водієм та лікарем з позивним «Дід», вони вирушили до місця виклику. Проте, приїхавши, виявили, що інший екіпаж уже забрав поранених. Їх завдання на цьому могло б завершитися, але почався обстріл.
«Ми швидко сіли в машину і почали рухатися у зворотному напрямку», – згадує «Пупсик». По дорозі вони зустріли іншу медичну машину з пораненими середньої тяжкості, яким була потрібна негайна допомога. Без вагань «Пупсик» пересіла в інший транспорт і продовжила надавати допомогу прямо в дорозі, аж до лікарні.
По рації сказали, що з’явилися нові поранені, в той день дуже сильно крила артилерія і міномети і їм довелося повертатися за іншими бійцями. «Цок-цок, цок-цок» – уламки стукали по борту авто. У цей момент страх накривав, «Я сиджу мовчу, водій питає що ти робиш, я кажу отче наш читаю, а він сміється». Після кількох рейсів, наповнених напруженням та страхом, нарешті вдалося евакуювати всіх поранених.
«Пупсик» щодня доводить, що навіть у найстрашніші моменти потрібно не втрачати концентрацію, згуртованість, бо від цього залежить життя пораненого і можливість повернутися в стрій після поранення.
Вони з лікарем «Дідом» кожного разу згадують цей день, посміхаючись та пригадуючи, як впоралися з викликами разом.
Військові медики – це ті, хто під обстрілами, ризикуючи власним життям, рятують інших. Їхній подвиг – це справжня любов до України, до її захисників, до свого народу. Вони стоять на передовій боротьби за життя, вкладаючи в це всю свою силу, відвагу і патріотизм.
Слава військовим медикам!
