З історії німецьких колоністів в Україні
26 листопада у Центрі культури і дозвілля Пулинської селищної ради відбулася презентація мобільної виставки «Волинь і Німеччина: мости з минулого в сучасне», де представлено історичні відомості з життя німців-колоністів Волинської губернії ХІХ початку ХХ століття.
У холі центру культури і дозвілля розміщено близько двох десятків стендів, що розповідають про минуле і сучасність України й Німеччини.
На виставці, яку відкрив голова ГО «Житомирського обласного німецького культурно-національного товариства Відергебурт» Володимир Піньковський, побувало керівництво Житомирської ОДА та селищної ради, обласні та місцеві журналісти, старшокласники Пулинського ліцею й інші.
З ємною інформацією стосовно проживання німців-колоністів на території Пулинщини виступили керуючий справами (секретар) виконавчого комітету селищної ради Микола Захарчук та вчитель історії Пулинського ліцею Юрій Грабовський.
До виступів долучилися начальник відділу у справах релігій, національностей та охорони культурної спадщини управління культури та туризму департаменту культури, молоді та спорту облдержадміністрації Олександр Пивоварський та відомий журналіст Житомирщини Віктор Радчук.
Зі стендів присутні ознайомилися з минулим німців-колоністів, їх побутом, культурою.
Як відомо з 1860 року переселенці з Німеччини (здебільшого протестанти) почали заселятися на території Волинської губернії. Нині це більша частина Житомирської області та частини Тернопільщини і Хмельниччини. Німці покидали свій край через релігійні гоніння та з інших причин. В той час російський уряд сприяв такому переселенню, звільнивши їх від податків та військової служби, заохочуючи земельними наділами.
На території нашого району німці-колоністи створили свої поселення, давні назви яких відомі як, наприклад, Грюнталь (Зелена Поляна), Блюменталь (Цвітянка). І донині тут збереглися колишні німецькі будівлі – кірха у В’язовці (нині заклад культури), споруда школи у Ясенівці.
Німцям-колоністам, як і нашим дідусям та прадідусям, довелося переживати такі страшні історичні події як жовтневий переворот (1917 р.), колективізація, голодомори. До речі, з архівних документів відомо, що німці-переселенці писали до своїх рідних у Німеччину про біду, що спіткала наш народ у 1933 році, просили допомоги, за що отримували покарання від більшовицької влади.
Мешкаючи поряд, українці багато запозичили у німців. Зокрема й культуру землеробства. На низовинах переселенці примудрялися збирати гарні врожаї, роблячи вузенькі грядочки. Городи огороджували дерев’яними жердками.
Але під час Другої світової війни, з відступом німецьких військ, знаючи репресивні методи радянської влади, багато колоністів повернулися на свою батьківщину. Їхні нащадки і тепер цікавляться історією своїх рідних в Україні. Так, до повномасштабного наступу росії, делегації з Німеччини часто приїздили до Житомира, відвідували Пулинщину: місця поселення, кладовища їхніх рідних.
На виставці також представлено і матеріали сучасності – стенди «Мости в Україну», «Кромберг енд Шуберт» й інші.
Нині Німеччина є успішною країною Євросоюзу, яка простягнула нам руку допомоги у цей складний час. Віримо, що Україна переможе у війні. І, нарешті, поряд з Німеччиною стане членом Європейського Союзу.
