Проводжали «живим коридором»: в Ялинівці поховали загиблого Героя

Дата: 20.05.2024 10:56

Кількість переглядів: 985

Як уже повідомлялося в нашому анонсі: 18 травня у с. Ялинівка попрощалися з мужнім захисником України Олександром Дорошенком. Біль і сум переповнює серця людей: найкращі йдуть з життя, залишаючи сиротами дітей, вдовами жінок, з невимовним болем у серці – батьків та родину.

Ще зранку до будинку батьків дружини Олександра – Любові (його мама померла ще в січні), почали сходитися люди. Чи не на кілометр на узбіччі дороги припаркувалися автомобілі знайомих, друзів, бойових побратимів, які приїхали віддати останню шану загиблому воїну.

Щоб висловити співчуття родині та шану загиблому захиснику, до Ялинівки прибули працівники Пулинської селищної ради на чолі з селищним головою Олександром Гаврилюком та секретарем ради Оленою Гузюк.

Як наголосив у скорботній промові сільський староста Ігор Перегуда, Олександр Дорошенко був хорошим чоловіком для дружини, прекрасним батьком для дітей. Його всі любили і поважали, користувався авторитетом серед односельчан. Був будівельником. Виконував ремонтні роботи по встановленню сантехніки – все робив на совість. Працював у Чехії, але коли розпочалася повномасштабна війна, повернувся додому і добровільно пішов захищати країну. Дякуючи Саші й таким як він військовим побратимам, ми не знаємо тих жахіть, що люди пережили в Бучі та інших окупованих містах. Сьогодні важко, але треба жити, ставити на ноги дітей. Пам’ятати загиблих, допомагати Збройним Силам України. Вірити в нашу Перемогу.

Чин похорону провели священнослужителі Православної Церкви України отці Сергій Янчук та Василь Голуб. У своєму завершальному слові отець Василь зауважив, що сьогодні росіяни убивають нас, бо не вважають за людей. Адже патріарх московський кирило, благословляючи на війну, закликає: «Ідіть, убивайте українських нелюдів!» На відміну від нього, наш Митрополит Київський Єпіфаній говорить: «Ідіть боронити свою землю». Правда на нашій стороні, ми ні на кого не нападали. Наші мужні воїни боронять рідну країну, всіх нас від хижого лютого ворога. І сьогодні, як ніколи, нам треба бути згуртованими.

Труну з тілом загиблого воїна несли на руках через усе село «живим коридором». На хвилинку зупинилися біля будинку Дорошенків, де народився і виріс Герой, де формувався його характер, де навчився любити працю й рідну землю.

Поховали Олександра з усіма військовими почестями на Ялинівському сільському кладовищі.

Вічна пам'ять і слава Герою!