Громада попрощалася з відважним Захисником України Леонідом Лонським

Дата: 16.02.2024 10:31

Кількість переглядів: 1265

15 лютого – скорботний день для громади. В Пулинах, над приміщеннями селищної ради та ліцею, де навчався наш Герой, приспущені Державні Прапори з чорними стрічками. В Ягодинці, в оселі Олени та Людвіга Лонських, прощаються з загиблим сином, братом, онуком, племінником – відважним 19-річним Воїном. Плачуть рідні, плачуть присутні, плаче село. Плаче вся Україна, прощаючись з найкращими синами, які у цій жорстокій підступній війні не шкодують найдорожчого – свого життя.

Щоб віддати шану відважному Захиснику та підтримати рідних, до будинку Лонських прийшли друзі, однокласники сина, бойові побратими, односельчани, колективи селищної ради та дочірнього підприємства «Лісгоспу АПК», де трудяться мама і батько Героя та інші. Люди підходять і підходять. Живі квіти – їх так багато. Це остання данина відважному Захиснику, патріоту, який іде за світи, аби нам жилося краще у своїй вільній країні.

Під жалобні звуки музики домовина з тілом загиблого плине подвір’ям рідної хати, дорогою, якою мама виряджала сина в доросле життя, дорогою, з якої уже немає вороття. З грудей виривається глухий плач, стогін… Горю родини, присутніх, що зібралися біля будинку, немає меж. Домовину з тілом загиблого Воїна – несуть на руках.

Відрізок шляху від села Ягодинка до Пулин їхали на авто. Пулинці також «живим коридором» зустрічали похоронну процесію від початку селища й аж до приміщення Свято-Миколаївської церкви, в якій чин похорону очолив настоятель храму отець Сергій Янчук.

І знову «живий людський коридор», який бере початок біля церкви і закінчується на кладовищі. У скорботі, на колінах, застигли жителі й гості Пулин, старші й молодші. Навпроти ліцею «живий коридор» створили школярі. Людська колона військових та цивільних під звуки духового оркестру наближається до кладовища, на якому уже розвіваються на вітрі десяток синьо-жовтих знамен на могилах загиблих Захисників.

На мітингу зі скорботною промовою виступив заступник селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради Сергій Мурзаков, який наголосив, що подружжя Лонських виховало Героя, справжнього патріота своєї держави. Подякував за виховання сина, виразив співчуття родині.

До виступу долучився, командир, бойовий побратим нашого Героя з позивним «Шульц». Його промова була емоційною і потужною: «Леонід з’явився в нашій групі наприкінці березня минулого року. Йому було – 18. Вчорашній школяр, а сьогоднішній – мужній захисник країни. Він був добрим, чесним, справедливим, сміливим, цілеспрямованим. Ми бачили вогонь в його очах і розвивали його потенціал. З нами він отримав ази військово-тактичної підготовки. Ми разом були на його першому бойовому завданні. Він не міг залишатися осторонь, коли в країну прийшла біда. Батьки можуть підтвердити, що ніхто і ніщо не могло примусити його відсидітися в теплому місці. Голос пращурів не давав йому спокою. Він вибрав свій шлях, шлях воїна, який завжди небезпечний. Леонід хотів бути серед кращих, тому і вступив в ряди одного із елітних підрозділів ЗСУ. Назва третьої окремої штурмової бригади гримить по всьому світу. Їх люблять. Поважають, бояться і ненавидять. Вони не словом, а ділом доводять силу козацького духу. Подивіться на ці юні обличчя! Ви думаєте – вони хлопчаки! Ні! Це Боги війни, які виконують свою роботу без страху, на грані людських можливостей. На таких тримається Україна. Пам’ятайте, що сім’я Лонських виховала Героя, який віддав найцінніше – своє життя. Він віддав своє молоде життя, аби ви продовжували жити! Допомагайте живим! Шануйте пам'ять полеглих! Кричіть про полонених! Його звали – Леонід Лонський. Позивний – «Ікс»! Йому було – 19! Слава Україні! Героям Слава! Слава нації! Смерть ворогам! Україна – понад усе!».