Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш…
Мова – це не просто засіб спілкування, це дещо значно більше – це духовне багатство народу, його історія, культура, традиції та звичаї. Недаремно, багато філософів, мислителів, письменників та науковців підносять рідну мову на високий п’єдестал, глибоко шанують та закликають оберігати її, адже мова – це код нації. До прикладу, Панас Мирний вважав: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування».
Мова – це те, що нас єднає, те, що живе у наших серцях! Існує думка, що без усякої іншої науки ще можна обійтися, а без знання рідної мови обійтися не можна. І це справді так. Людина, яка не хоче знати рідної мови, руйнує те, що повинно стати фундаментом її особистості.
Сьогодні, 21 лютого 2022 року, ми святкуємо Міжнародний день рідної мови. Цю дату визначено на 30-ій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 1999 року, яка наголосила на важливій ролі мови у розвитку освіти, культури, для консолідації суспільства, формування нації і зміцнення держави.
На жаль, наша мова пройшла нелегкий шлях становлення, однак попри усі перепони, наші предки зуміли її зберегти. Сьогодні настав наш час… Кожен свідомий українець повинен оберігати і шанувати мову, використовувати її у повсякденному вжитку, пишатися її мовною окрасою і багатством.
Українська поетеса Ліна Костенко влучно відмітила: «Нації вмирають не від інфаркту, спочатку їм відбирає мову». Знати, берегти рідну мову – це обов’язок кожної людини. Народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, не може розраховувати на гідне місце у суцвітті народів. Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України! Мова – це душа нашого народу, його радості і страждання, перемоги і невдачі… Мова – це ми з вами!
Пулинський селищний голова – Олександр Гаврилюк!
