Міжнародній день пам’яті жертв злочинів геноциду - чорна сторінка історії...
Міжнародній день пам’яті жертв злочинів геноциду - чорна сторінка історії...Сьогодні, 9 грудня 2021 року, світова спільнота відзначає Міжнародний день пам'яті жертв злочинів геноциду, вшанування їхньої людської гідності і попередження цих злочинів, проголошений резолюцією Генасамблеї ООН у вересні 2005 року.
Ушанування пам’яті жертв злочинів геноциду покликане підвищити обізнаність суспільства щодо основних аспектів Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, вшанувати пам’ять людей, які стали жертвами геноциду та недопустити подібних злочинів у майбутньому.
Геноцид, що проявляється у формах репресій, етнічних чисток, примусових переселень народів, світова громадськість визнала найнебезпечнішою формою порушення прав і свобод людини та найтяжчим злочином проти людства. Він починається з вбивства однієї людини, не за те, що вона зробила, а через те, хто вона є.
Ми, українці, як ніхто інший, знаємо що таке геноцид. Стосовно української нації політика геноциду й етноциду активно здійснювалася у ХХ ст. більшовицько-націоналістичними катами: штучний голод 1932-1933 років, масові розстріли української інтелігенції, примусова колективізація тощо. Ознаки геноциду мають дії урядів різних країн стосовно кримських татар, євреїв, ромів, поляків, вірмен та ін.
Геноцид щодо українців був спрямований на винищення українських селян, які становили основу нації та були носіями української ідентичності, жили за давніми звичаями славних предків-козаків, шанували Бога й були вільними у власних помислах.
Передумовою для вчинення злочинів геноциду є прояви ксенофобії та нетерпимості щодо етнічних, релігійних та інших груп суспільства, внаслідок чого вони піддаються системній дискримінації, переслідуванню та вчиненню стосовно них жахливих актів насильства.
У Конвенції підтверджується, що геноцид, незалежно від того, відбувається він у мирний або воєнний час, є злочином, який порушує норми міжнародного права і проти якого учасники Конвенції зобов’язуються «вживати заходів попередження і карати за його вчинення» (стаття 1).
На сьогодні особливо актуальним є питання впровадження зваженої політики з боку держави, спрямованої на забезпечення мирного співіснування різних етнічних груп суспільства, виявлення толерантного ставлення до людей певних соціальних категорій.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини приділяє особливу увагу питанню забезпечення принципу рівності та недискримінації під час реалізації людиною і громадянином основоположних прав і свобод, а також подоланню расизму, антисемітизму, інших проявів ксенофобії та нетерпимості в українському суспільстві.
Ми повинні спільними зусиллями, пам’ятаючи жахіття минулого і нестабільність сьогодення, зробити все можливе й неможливе, аби припинити війни, дискримінацію та масові смерті невинно убієнних солдатів, що боронять свій край. Міжнародна спільнота має об'єднатися задля припинення свавілля тих, хто фізично винищує цілі народи та сприяти мирному співжиттю усіх людей на планеті.
Наша пам’ять є найважливішим запобіжником повторення подібних трагедій у майбутньому. Будьмо свідомими та терпимими, будьмо Людьми!
