Збережи пам'ять! Збережи правду! Запали свічу!
Збережи пам'ять! Збережи правду! Запали свічу!Раптом туга стискає душу мою,
Свічку поставлю в вікні. Запалю.
Прошепчу я тихо молитву свою -
Тих, голодних 30 –х я гріх замолю.
Щороку у четверту суботу листопада Україна схиляє голови перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили.
День пам'яті жертв Голодоморів – це щорічна жалобна дата в Україні. 27 листопада 2021 року ми вшановуємо пам'ять усіх людей, які загинули під час трьох Голодоморів у ХХ столітті. Цей день покликаний закарбувати у народній пам'яті страшну трагедію українського народу і передати цю пам'ять наступному поколінню.
Через страшні масштаби злочину та цілеспрямовану політику тоталітарного режиму, приховування правди про нього, вчені досі продовжують обговорювати точну кількість жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Але мова йде про мільйони обірваних, вбитих страшною зброєю масового ураження – голодом – людських життів.
Головна ж причина вчинення злочину Голодомору полягала у тому, що українська нація, друга за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні славетні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Україна стояла на заваді створення тоталітарної комуністичної імперії. Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тому режим поставив за мету знищити українців як політичну націю, котра рано чи пізно могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент — вбивство голодом.
Страшно навіть уявити ці безкінечні голодні місяці… На світі – весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, голова велика, похилена до землі, а лиця майже немає, самі зуби зверху. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад – вперед. Скільки сидить, стільки й гойдається. І безкінечна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти… Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так у простір, у світ – їсти, їсти, їсти…
Ви тільки замисліться: щохвилини з вересня 1932 року по липень 1933-го помирали щонайменше 17 осіб, щогодини - більше 1000, щодня - понад 24 тисячі. За десять місяців Україна втратила майже чверть свого населення. Голодне лихоліття найбільше вразило дітей. Третина всіх померлих від голоду - діти.
Здається, від цього жаху мав би настати кінець світу, сонце мало б навіки зайти, а земля повинна була б перевернутися. Проте сонце як завжди сходить щоранку, земля проходить свій звичний шлях і ми…ми ходимо по ній зі своїми надіями й печалями. Ми нащадки того лихоліття і з цим нам жити вічно…
Пам’ятайте: Голодомор був спеціально спланованою і ретельно замаскованою каральною операцією. Наш найсвятіший обов’язок сьогодні – зберегти пам’ять про всіх, хто не дожив, недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.
Пулинська селищна рада закликає усіх мешканців громади долучитися до Всеукраїнської хвилини мовчання о 16.00 год 27 листопада та акції «Запали свічку пам'яті». Хай у кожному селі, у кожній оселі, у кожній родині старий і малий схилить голову перед пам’яттю невинно убієнних голодом-геноцидом, уклінно припаде до їхніх могил, поставить свічку перед образом Божим. Хай ця хвилина увійде у наші серця тихою молитвою, очистить наші душі від зла.
Ми не знаємо їх імен, але Господь – знає кожного!
Ми пам’ятаємо! Світ визнає!
