Толерантність – це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеями
Толерантність – це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеямиТолерантність - це те, що робить можливим досягнення миру і веде від культури війни до культури миру.
Сьогодні, 16 листопада, увесь світ відзначає Міжнародний день толерантності. Слово «толерантність» - одне з найпопулярніших, найуживаніших слів сьогодення, котре засвідчує належність його носія до кола людей з сучасними поглядами на життя та міжособистісні стосунки.
За визначенням проф. А. Чічановського, толерантність — це терпимість до чужих думок, вірувань, поведінки. Це повага або визнання рівності інших, відмова від домінування чи насильства.
У сучасних реаліях, коли люди намагаються з одного боку відсторонитися від зовнішнього світу, з другого – переконати інших жити за тими принципами, які знакові для якоїсь групи чи для більшості людей, розуміння лексеми «толерантність» є надзвичайно актуальною.
Нині бракує пошани і до сповідників іншої віри, і до вищих за соціальним статусом, і до тих, хто належить до маломобільних груп населення, і до тих, хто з певних причин потрапив у складні життєві обставини, і до хворих, і до сусіда, який не те сказав, і до продавчині, котра вимагає одягнути маску, і, звичайно, до політичних опонентів.
Кожен когось «не сприймає», навіть не замислюючись, що і він для когось є «не таким». Кожна національність може когось «не сприймати» - це нормально, бо всі ми різні, але всі рівні.
«Американські нейропсихологи здійснили цікавий експеримент. Вони показували немовлятам різних рас зображення дітей своєї раси й інших. На свою расу малюки реагували усмішкою, а на іншу — плакали. Це біологічний механізм розрізнення свого і чужого. Але ж люди — біосоціальні істоти, і в соціумі живуть разом. І завдання соціуму — навчити людину керувати своїми біологічними механізмами та навчитися співіснувати і співпрацювати», – розповідає психолог–методист табору «Джерела толерантності» Анна Ленчовська.
Власне, завдання кожного суспільства, кожної людини зокрема, навчитися бачити людей такими, якими вони є, не навішуючи на них жодних ярликів та упереджень. Варто кожного сприймати – як унікальність, зі своїми почуттями, думками і правилами, тоді не виникатиме ситуацій несприйняття та сварок. Якщо не чекати від людей ні доброго, ні поганого – це не призводить до розчарування.
Якість будь-якого суспільства залежить від здатності людей співіснувати одне з одним, від того, чи сприймають вони одне одного, чи поважають і підтримують, чи навчаються одне від одного, чи об'єднують свої зусилля в ім'я загального добра, для постійного поліпшення свого матеріального й духовного життя. В умовах соціальної розмаїтості дуже важливо встановити культуру миру, що неможливо без дієвого виховання, заснованого на принципах толерантності.
Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми завжди повинні бути готові до усунення стереотипів і спотворених уявлень, а також сприяти утворенню у суспільстві принципів рівності та унікальності кожного, а за необхідності, виступати на захист жертв дискримінації.
У Міжнародний день терпимості давайте підтвердимо ідею про те, що різноманіття, втілене у думках, віруваннях і діях, є цінним даром, а не загрозою, і будемо прагнути до створення толерантної громади, у житті якої вкорениться цей основоположний ідеал.
P.S. А ще пам’ятаймо: навчитися бути толерантним можна у будь-якому віці, проте базові засади варто формувати саме у дитинстві. Дітей необхідно вчити не бути «такими, як всі», а, поважаючи інших, бути собою, висловлювати свою точку зору та відстоювати власну позицію, не приносячи шкоди іншим та не обмежуючи власні потреби.
Довідково: Міжнародний день терпимості (толерантності) був оголошений ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року з нагоди 50-річного ювілею цієї організації та з нагоди ухвалення Декларації принципів терпимості.
