Управління держспоживслужби застерігає: сказ – небезпечна хвороба людей і тварин
Управління держспоживслужби застерігає: сказ – небезпечна хвороба людей і тваринДержпродспоживслужба повідомляє, що за оперативними даними, у 2020 році в Житомирській області виявлено 39 неблагополучних пунктів по сказу, в яких захворіло 42 тварини: 4 гол ВРХ, 2 – коні, 13 – котів, 11 – собак, 7 – лисиці червоної, 2 – дикі тварини, що на 4 голови менше, ніж у 2019 році. Але турбує те, що відмічається тенденція до збільшення виявлення випадків сказу серед домашніх тварин. 
В Пулинському районі протягом 2018-2020 років реєструвалося по одному випадку захворювання за рік лисиці червоної в населених пунктах Юлянівка, В’юнки, Березова Гать.
Головні причини цього в порушенні правил утримання собак і котів, безвідповідальності власників домашніх тварин, неконтрольованому розмноженню домашніх і бродячих собак та котів, яке призводить до зростання їх кількості, унеможливлює контроль за їх переміщенням, обліком та ускладнює проведення ветеринарно-профілактичних заходів.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, сказ – одне з 5 інфекційних захворювань, спільних для людей і тварин, що завдають найбільших соціальних й економічних збитків. Його зареєстровано в 150 країнах світу, де щорічно близько 11 млн людей зазнають різних ушкоджень чи заражаються від тварин вірусом сказу. І лише 4,3 млн з них отримують спеціальну медичну допомогу.
Щорічно на планеті гине понад 55 тис. людей і 1,2 млн тварин. Україна посідає друге місце в Європі з поширення сказу серед диких і домашніх тварин після РФ.
Щорічно з приводу покусів тваринами до медичних закладів країни звертається до 100 тисяч осіб. Серед тих, яким призначаються щеплення 12-15% потребує комбінованого курсу щеплень антирабічною вакциною з антирабічним імуноглобуліном, що дозволяє в переважній більшості випадків уникнути загибелі хворого.
Сказ надзвичайно небезпечне інфекційне захворювання всіх теплокровних тварин і людини, яке супроводжується тяжким ураженням центральної нервової системи і завжди закінчується смертю.
Джерелом збудника сказу є хворі тварини, які виділяють вірус головним чином зі слиною. Основний шлях проникнення вірусу в організм – це пошкодження шкіри внаслідок укусів, подряпин. Встановлено, що вірус здатен проникати й через непошкоджені слизові оболонки, можливе зараження оральним та повітряно-крапельним шляхом.
Залежно від резервуара збудника розрізняють міський природний тип сказу. В першому випадку основним джерелом збудника є бродячі собаки та кішки. Природний тип пов'язаний з поширенням сказу серед диких м’ясоїдних тварин – лисиць, вовків, борсуків, єнотоподібних собак, а також серед хом’яків, щурів, куниць, кажанів інших тварин.
Ознаки, або симптоми захворювання розвиваються за 10-14 днів до 3 місяців інколи до року, що великою мірою пов’язано з місцями та характером укусу: чим багатша на нервові елементи тканина, глибша рана і ближче до голови, тим коротший інкубаційний період. На його тривалість впливають також вид, вік тварини, резистентність організму, кількість та вірулентність вірусу, що проник під час укусу.
Перебіг хвороби як правило характеризується стадійно. У першій стадії, яка може тривати від 12 годин до 3 діб, відмічають підвищену чутливість до світла, шумів, спотворення апетиту, підвищення температури тіла, порушення зору. У стадії збудження характерними ознаками є буйство, розлад чутливості й свідомості, інколи стопорний стан. Спостерігаються судома, парези жувальних м’язів і м’язів горла, звуження зіниці, часті позиви до сечовиділення. В цей період температура тіла найвища. У стадії парезів і паралічів знижується, а інколи й зовсім зникає больова чутливість. Порушується діяльність центрів кровообігу і дихання. Температура знижується. Тварина гине.
Найчастіше люди заражаються при порушенні норм поведінки з тваринами. Щоб не заразитися, необхідно утримуватись від контактів з дикими та безпритульними тваринами, виконувати правила утримання домашніх тварин. Обов’язково потрібно робити щорічні щеплення проти сказу собакам та котам, всім сільськогосподарським тваринам (ВРХ, коні), які перебувають на випасах і можуть контактувати з хворими бродячими і дикими тваринами. Щеплення проти сказу проводиться за кошти власника.
В разі укусу домашньою твариною, слід з’ясувати ім’я господаря, адресу та встановити ветеринарний нагляд за нею. Укушені рани, подряпини, місця ослинення потрібно негайно ретельно промити проточною водою з господарським милом, миючим засобом з подальшою обробкою країв рани спиртом, настоянкою або водним розчином йоду. В цей же день слід звернутися до травматологічного пункту. Протипоказань для щеплень немає. Своєчасна кваліфікована медична допомога особам, що зазнали нападу тварин, укусів або ослинення, щеплення домашніх тварин стає найважливішою ланкою запобігання захворювань людей на сказ.
