Весна у рукаві тримає козир…
Весна у рукаві тримає козир…Весна у рукаві тримає козир…
У нього вік – Василя Симоненка, а талант – від Бога, стверджують колеги по перу. Сам же він не вважає себе поетом. «Адже для цього має бути талант, а я лише записую те, що з’являється в якийсь момент десь там, всередині мене. Десь там, глибоко, і вже не дає мені спокою до тих пір, поки не ляже на папір» - пише Михайло Плосковітов.
Вчителі ОЗЗСО Пулинської ЗОШ І-ІІІ ступенів в перші дні весни провели передсвяткову зустріч з поезією і вкотре переконалися, що наш скромний колега, незважаючи на молодість, талановитий поет і без перебільшення, майстер художнього слова. Його поезія, говорячи словами автора – «це порухи душі, це серця невгамовного молитва».
А хіба можна сказати краще про початок нинішньої весни:
І хоч ще бісяться морози,
На шибках вимальовуючи лють:
Весна у рукаві тримає козир –
Підсніжники… ось-ось та й розцвітуть.
Його лірика надзвичайно чиста і світла. Вона тривожить і хвилює, переймає і чарує. Слухаючи вірші, хочеться повторити слова автора: «В мене добре усе… Я щаслива і навіть дуже».
У поезії «Поет» Михайло Плосковітов пише:
Поете – головне, щоб ти зумів збудити віршем почуття високі.
Твоя мета – простим віночком фраз:
Розбурхати читацьку сонну душу.
І це йому вдається. Вдається вселити у душі читачів віру в те, що все на Землі починається з любові, добра, теплоти людського серця.
Тож, шановний колего, хочеться побажати Вам: «Цінуйте у житті хвилини – Божі.
І вірте в щастя, що б там не було» Так має бути…
З. А. Лисюк, директор ОЗЗСО Пулинської ЗОШ І-ІІІ ст.
